Війна в Україні 2022, відео Лагутіна Івана

В грудні минулого року я був в Португалії. Одного дня я поїхав на машині взятій в оренду, на набережну в місці Порто, щоб пробігти поруч з океаном, прикидаючись, на мить, заможним європейцем, котрим я ніколи не був і не ніколи не буду. Тоді вранці ще було темно і я намагався встигнути до світанку, щоб зустріти схід Сонця, зателефонувати своїй мамі, та показати їй величезні хвилі океану, які підіймаються на тлі сонця. Той ранок в Порті і розмову з мамою я згадую кожен день. Річ в тому що моя мама ще не бачила Океану і це для мене особиста трагедія…

Це повинно було бути відео про поїздку в Португалію, про прогулянки з друзями по вулицях Лісабону, про Міс Року де ти стаєш зовсім маленьким від того що все навколо таке величезне, там повинно було бути купання голим в Атлантичному океані, та спроби перекричати шум великої води, про злих і зовсім не страшних собак що гавкають з балконів своїх власників, коли ти їм посміхаєшся та підіймаеш руку, щоб привітати.

Таке відео більше не є можливим, принаймні на довгий час. Ще лишились почуття, ще є змога кохати. Як ніколи мене переповнює відчуття гордості, та вдячності, але також я задихаюся від ненависті та страху. Страху від того що моя мама може ніколи не побачити океан.

Щоб переглянути відео, перейдіть будь ласка за посиланням: