top of page
baner-uapp-min.png

ЕТИЧНИЙ КОДЕКС УАПП

Українська Асоціація Психоаналітичної Психотерапії

Колективний член Європейської Федерації Психоаналітичної Психотерапії (EFPP)

ЕТИЧНИЙ КОДЕКС УАПП

Вступ

Етичний кодекс Української Асоціації Психоаналітичної Психотерапії (УАПП) визначає етичні стандарти діяльності психоаналітичного психотерапевта у його психотерапевтичній практиці, навчанні психотерапії, у взаємодії у співтоваристві та дослідницькій діяльності. Етичні принципи та стандарти УАПП розроблені відповідно до етичного кодексу EFPP у руслі сучасних уявлень про моральну сторону діяльності людини в галузі охорони психічного здоров'я та співвідносні зьпринципами біоетики. Цей кодекс має на меті інформувати психотерапевтів та учнів психотерапії студентів щодо необхідності проходження професійної етики та попередити членів УАПП про неприпустимість відхилень від етичних стандартів.

 

Принципи та стандарти професійної етики у психоаналітичній психотерапії є загальною системою правил, які визначають зобов'язання психотерапевта перед пацієнтами, їхніми батьками чи опікунами (коли пацієнтом є дитина чи підліток), студентами, колегами та громадськістю в цілому. Етичні норми, які містить цей кодекс, передбачають зобов'язання з боку психотерапевта діяти відповідно до етики психотерапії протягом усієї своєї професійної діяльності та сприяти етичній поведінці своїх колег та студентів.

 

Цей кодекс створює загальну основу для вирішення етичних проблем. Знання членами УАПП Етичного кодексу дозволить самостійно визначати, які частини кодексу застосовні до тієї чи іншої конкретної ситуації та враховувати будь-які суперечності між різними аспектами професійної діяльності, що виникають у психотерапевтичній практиці, професійному спілкуванні, освітній та дослідницькій діяльності.

 

Необхідними умовами реалізації професійної етики у сфері психоаналітичної психотерапії є почуття відповідальності, виваженість суджень та чесність психотерапевта. Надійними умовами дотримання етичних стандартів діяльності є: постійний аналіз своєї діяльності та рефлексія психотерапевта, звернення за супервізіями та консультаціями до колег при виникненні труднощів та складних етичних проблем. 


Етичний кодекс УАПП (секція психоаналітичної психотерапії дорослих) є обов'язковим для всіх членів. Вступаючи в УАПП, психоаналітичні психотерапевти беруть він зобов'язання діяти відповідно до принципами і стандартами цього кодексу.

ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ

1

Професійна компетентність

Психотерапевт повинен надавати лише професійно компетентну допомогу, усвідомлюючи та зважаючи на межі власної компетентності. Психотерапевту слід постійно вдосконалювати практичні навички та збагачувати свої знання. Важливо пам'ятати, що стреси, психологічні травми та хвороби психотерапевта послаблюють його професійну компетентність. Психотерапевт повинен своєчасно визнати їх, оцінити можливість продовження компетентної професійної діяльності та, при необхідності, вжити відповідних заходів щодо відновлення своєї компетентності або прийняти рішення про зупинення професійної діяльності. Слід утримуватися від професійної діяльності, коли актуальний стан психотерапевта може негативно вплинути на терапевтичний процес, викликати недовіру пацієнта або дискредитувати психотерапевта в очах пацієнта.

2

Повага особи та відсутність дискримінації

Психотерапевт повинен усвідомлювати власні цінності та переконання, і не нав'язувати їх пацієнтам. Психотерапевту слід з повагою та турботою надавати психотерапевтичну допомогу пацієнтам, а також сприяти професійному розвитку студентів та колег. Дискримінація на підставі віку, непрацездатності, національної чи релігійної приналежності, статі, сексуальної орієнтації чи соціально-економічного становища, а також на будь-яких інших підставах – суперечить етиці психотерапії.

3

Поінформована згода

Терапевтичні відносини між пацієнтом та психотерапевтом ґрунтуються на довірі та поінформованій згоді. Під час первинних інтерв'ю пацієнтів слід поінформувати про особливості психоаналітичної психотерапії порівняно з іншими видами психотерапевтичної допомоги. Психотерапевт повинен у тактовній формі досягти згоди з пацієнтом щодо сеттингу: часу зустрічей, оплати та інших правил та зобов'язань. Якщо пацієнтом є дитина, то, зважаючи на її вік, необхідно досягти додаткових угод з батьками або опікунами.

4

Конфіденційність

Конфіденційність інформації, розкритої пацієнтом у спілкуванні з психотерапевтом, є одним з основних етичних правил, невід'ємним правом пацієнта та частиною ефективної психотерапії, професійної комунікації та дослідницької діяльності. Психотерапевт повинен вжити всіх необхідних заходів, щоб не порушити права пацієнта (зокрема колишнього) на конфіденційність. Психотерапевт не має права обговорювати отриману від пацієнта (супервізанда) інформацію поза рамками терапевтичного, консультативного, супервізорського та освітнього контексту. Якщо психотерапевт використовує матеріал випадку в обговореннях з колегами з консультативними, освітніми або науковими цілями, дані про особистість та життя пацієнта повинні бути суттєво змінені для того, щоб пацієнта неможливо було дізнатися. При письмовій презентації випадку слід отримати дозвіл пацієнта за допомогою відкритого обговорення цілей такої презентації, її користі для пацієнта та ймовірності бути впізнаним; при цьому пацієнта слід проінформувати про право на відмову.

5

Чесність

Чесність лежить в основі терапевтичних відносин у психоаналітичній психотерапії. Усвідомлюючи складності людського спілкування та терапевтичних відносин, психотерапевт повинен взаємодіяти з пацієнтами та їхніми сім'ями (у разі, коли пацієнтом є дитина чи підліток), студентами та колегами чесно та достатньо відкрито, щоб сприяти підтримці атмосфери довіри та співпраці.

6

Заборона на зловживання та експлуатацію пацієнта

Психотерапевт не повинен будь-яким чином зловживати або використовувати пацієнта у своїх особистих цілях або експлуатувати пацієнта та членів його сім'ї, враховуючи асиметрію позиції пацієнта та його вразливість у відносинах із психотерапевтом. Психотерапевт повинен уникати подвійних стосунків з пацієнтами (психотерапевтичних та професійних тощо).
Сексуальні відносини між психотерапевтом та пацієнтом чи членами сім'ї останнього є грубим порушенням професійної етики.

7

Наукові зобов'язання

Психотерапевту слід сприяти розвитку наукових та клінічних знань та підвищенню освітнього рівня студентів та колег. Дослідження слід проводити відповідно до принципів клінічного та наукового дослідження та правил біоетики. При проведенні досліджень особливий такт та обережність слід дотримуватись при використанні клінічного матеріалу. Дані застереження стосуються дотримання прав пацієнта на конфіденційність і мінімізації можливості заподіяння шкоди пацієнтові.

8

Охорона професійної спільноти та суспільства загалом від некомпетентності

Психотерапевту слід постійно оцінювати свою здатність до здійснення професійної діяльності, вдаватися до консультацій колег у ситуації серйозних сумнівів та труднощів та давати зворотний зв'язок щодо стану та здібностей до професійної діяльності своїх колег. Інформація про неетичну поведінку члена УАПП має бути подана до Етичного комітету УАПП.

9

Соціальна відповідальність

Психотерапевту слід здійснювати професійну діяльність відповідно до законів, що діють на користь пацієнта та суспільного блага в цілому.

СТАНДАРТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ

Асоціація психоаналітичної психотерапії визнає всю складність відносин психотерапевта та пацієнта, а також суперечливі очікування щодо психотерапевтичної допомоги у суспільстві. Крім того, ця складність зростає, коли пацієнтом є дитина та її батьки або опікуни, які виявляються певною мірою залученими до терапевтичного процесу.


Для реалізації вищенаведених принципів було створено такі стандарти, які можуть бути керівництвом до дії. Стандарти демонструють форми професійної взаємодії та практики, які прийняті більшістю психотерапевтів як перевірені часом та морально відповідні їх професійній діяльності.

1

Професійна компетентність

  1. Психоаналітичний психотерапевт повинен займатися практикою, яка не виходить за межі його компетентності, тобто практикою, заснованою на здобутій освіті, спеціальній підготовці та професійному досвіді у галузі психоаналітичної психотерапії відповідно до освітніх стандартів ЄФПП. Психоаналітичному психотерапевту слід прагнути набувати нових знань і навичок, необхідних у роботі з різними категоріями пацієнтів. Важливими компонентами професійного розвитку та компетентності є постійний самоаналіз та рефлексія психотерапевта, ревізія та вдосконалення своєї професійної компетентності шляхом участі в інтервізійних та супервізійних групах, індивідуальних супервізіях та консультаціях, професійних семінарах та конференціях, дослідницьких проектах.

  2. Слід дотримуватись обґрунтованих теоретичних принципів та технік, а також використовувати можливість обміну знаннями, проведення консультацій з іншими фахівцями суміжних напрямків – із психоаналітиками, психотерапевтами, психіатрами, спеціалістами у галузі нейронаук та психології.

  3. Психотерапевт повинен бути критичним до себе, постійно відстежуючи рівень власної професійної компетентності, прагнути її підвищення. Психотерапевту необхідно отримати зворотний зв'язок від своїх колег для адекватного оцінювання рівня власної професійної компетентності.

  4. Психотерапевт повинен утримуватися від надання професійної допомоги в тих випадках, коли через будь-які причини (наприклад, життєві обставини або проблеми зі здоров'ям) існує ймовірність неналежного виконання своєї роботи або навіть заподіяння шкоди пацієнтам. У складних життєвих обставинах психотерапевту не можна ізолюватися від своєї професійної спільноти. Йому слід звернутися за консультацією до колег або лікарів для адекватної оцінки здатності до здійснення роботи та вживання ефективних заходів для відновлення здатності до психотерапевтичної діяльності.

  5. Невід'ємною частиною професіоналізму в галузі психотерапії є дотримання професійної етики. Знання Етичного кодексу дає можливість членам УАПП самостійно визначати, які частини кодексу застосовуються до тієї чи іншої конкретної ситуації та враховувати будь-які суперечності між різними аспектами професійної діяльності.

У разі сумніву, чи є якась потенційна чи дійсна ситуація порушенням професійної етики, слід проконсультуватися з компетентним психотерапевтом, який знається на питаннях професійної етики або звернутися за консультацією до Комітету з етики.

2

Повага особи та відсутність дискримінації

Психотерапевт повинен прагнути до постійного усвідомлення власних цінностей, установок та стереотипів, з повагою ставитися до особистих та культуральних цінностей, а також соціально – психологічних та особливостей пацієнтів.

  1. Психотерапевт не повинен допускати дискримінацію пацієнтів за статтю, віком, станом здоров'я, національною та релігійною приналежністю, сексуальною орієнтацією та соціально-економічним статусом.

  2. Психотерапевту рекомендується відмовитися від участі у соціальних та політичних рухах, що дискримінують людей за статтю, національною та релігійною приналежністю, станом здоров'я, сексуальною орієнтацією та соціально-економічним станом.

3

Поінформована згода

  1. Психоаналітична психотерапія здійснюється на добровільній основі за допомогою взаємної угоди («психотерапевтичний контракт») між психотерапевтом та пацієнтом, а також батьками чи опікунами – у разі, якщо пацієнтом є дитина. Умови проходження психотерапії мають бути зрозумілі пацієнтові на початок психотерапії; будь-яка їх зміна має обговорюватися і прийматися спільно з пацієнтом, з урахуванням його інтересів та можливостей.

  2. У ході первинних консультацій пацієнта слід проінформувати про особливості психоаналітичної психотерапії та можливі альтернативні види медико-психологічної допомоги. Інформація щодо процесу психотерапії та обіцянки щодо її результатів мають бути зваженими, що не вселяють невиправданих надій.

  3. Психотерапевт повинен встановлювати та зберігати ясні межі терапевтичних відносин. Усі аспекти психотерапевтичного договору слід обговорювати з пацієнтами під час первинних консультацій. Політика психотерапевта щодо оплати пропущених сеансів має бути свідомо прийнята пацієнтом до того, як виникне потреба оплачувати пропущений сеанс. У випадках, коли оплата провадиться третьою стороною, цей аспект також має обговорюватися з пацієнтом. Якщо пацієнтом є дитина, то питання про пропущені сеанси має бути обговорено як з батьками чи опікунами, так і самою дитиною, якщо її вік та стан дозволяє це зробити.

  4. Психотерапевту не слід в односторонньому порядку припиняти психотерапію без спеціального обговорення такого рішення з пацієнтом або якщо пацієнт неповнолітній - з його батьками або опікунами. Психотерапевта слід інформувати пацієнта про існуючі можливості допомоги після завершення психотерапії.

4

Конфіденційність

  1. Психотерапевт повинен поважати особисті права пацієнта та уникати невиправданого розголошення конфіденційної інформації. Вимога до збереження відомостей про особисте життя пацієнтів у таємниці перестає діяти лише в тих випадках, коли порушення конфіденційності може допомогти запобігти явній шкоді пацієнту, психотерапевту або іншим людям, або коли існують юридично обґрунтовані обставини, що наказують на розкриття конфіденційної інформації. У разі ризику суїциду, гоміциду, загрози небезпечних протиправних дій психотерапевт може проконсультуватися з етичним комітетом щодо необхідності розголошення інформації для запобігання шкоді пацієнту чи оточуючим.

  2. Психотерапевту не слід ділитися конфіденційною інформацією про пацієнтів з третіми особами, які не мають прямого відношення до психотерапії, без згоди на те пацієнта або батьків (опікунів) неповнолітнього пацієнта. Порушенням конфіденційності не буде обговорення інформації з супервізором, а також колегою або суміжним фахівцем, який виступає як консультант і поділяє принцип дотримання конфіденційності.

  3. Якщо пацієнтом є дитина, психотерапевт повинен також прагнути зберігати конфіденційність по відношенню до пацієнта в ті моменти, коли він інформує батьків (опікунів) про процес психотерапії. Ступінь збереження конфіденційності залежить від віку дитини та клінічної ситуації.

  4. Психотерапевт должен позаботиться о том, чтобы условия хранения записей работы с пациентами исключали вероятность нарушения принципа конфиденциальности.Якщо психотерапевт використовує конфіденційний матеріал випадку для клінічної презентації, або обговорює випадок з колегами з консультативною, науковою або освітньою метою, матеріал випадку повинен бути змінений таким чином, щоб виключити можливість ідентифікації пацієнта. При цьому супервізори, консультанти та студенти, які беруть участь в обговоренні матеріалу випадку, також повинні дотримуватися правила конфіденційності.

  5. При презентації клінічного матеріалу в письмовій формі слід отримати дозвіл пацієнта шляхом відкритого обговорення цілей презентації, а також можливі переваги та потенційний ризик для пацієнта, при цьому пацієнта слід поінформувати про право на відмову. У разі неповнолітнього пацієнта можливість презентації випадку має обговорюватися з батьками (опікунами) пацієнта, а якщо дозволяє вік та стан – і з самим пацієнтом.

5

Чесність

  1. Психотерапевту та студенту слід чесно та відкрито відповідати на питання пацієнтів про свою професійну підготовку та практичний досвід. Психотерапевт повинен коректно називати свою спеціальність, позначати кваліфікацію та послуги. Психоаналітичним психотерапевтом УАПП може називати себе лікар або психолог, який успішно завершив навчання з психоаналітичної психотерапії відповідно до освітніх стандартів ЄФПП у цій галузі. Під час проведення психоаналітичної психотерапії студентом пацієнти та/або батьки (опікуни) неповнолітнього пацієнта повинні бути проінформовані ним про те, що на даний момент психотерапевт проходить навчання та супервізію.

  2. Психотерапевту слід відкрито обговорити з майбутнім пацієнтом (батьками чи опікунами неповнолітнього пацієнта) переваги, вимоги та умови психоаналітичної психотерапії. Психотерапевту не слід вводити в оману пацієнтів (батьків або опікунів неповнолітніх пацієнтів), а також громадськість через свідомо неправильні твердження щодо запропонованого виду допомоги.

6

Заборона на зловживання та експлуатацію пацієнта

  1. Баланс влади та впливу у відносинах між психотерапевтом та пацієнтом нерівний, тому психотерапевт повинен усвідомлювати свою роль та відповідальність у взаємодії з пацієнтами та прагнути використовувати особливості терапевтичних відносин виключно на користь пацієнтів.

  2. Психотерапевт повинен уникати подвійних відносин (фінансових, ділових та особистих) з пацієнтами та членами їх сімей. Психотерапевту також слід оцінювати потенційний вплив будь-яких попередніх та перекриваються відносин на надання адекватної допомоги пацієнтам.

  3. Сексуальні відносини між психотерапевтом та пацієнтом (колишнім пацієнтом), батьками (опікунами) неповнолітнього пацієнта або членами його сім'ї, незалежно від того, ким вони ініційовані, є грубим порушенням професійної етики. Встановлення особистих або інтимних відносин та шлюб між психотерапевтом та пацієнтом або батьком (опікуном) пацієнта дитячого чи підліткового віку можливе не раніше ніж через 3 роки після завершення терапевтичних відносин.

  4. Физические прикосновения, за исключением рукопожатия, также не приветствуются в рамках психоаналитической психотерапии. Если прикосновения имеют место, независимо от того, с чьей стороны - пациента или психотерапевта - это тревожный сигнал для психотерапевта. В этом случае необходимо задуматься об опасности данной ситуации для терапевтического процесса и обратиться за консультацией к супервизору или коллеге. Если пациентом является ребенок, не достигший подросткового возраста, прикосновения между психотерапевтом и пациентом могут иметь место в ходе игры. Если ребенок проявляет разрушительные действия или его поведение выходит из под контроля, его следует сдерживать. Психотерапевт должен быть внимательным к тем многочисленным смыслам, которые может нести для ребенка физической контакт. Может оказаться полезным обсуждение таких ситуаций с родителями или опекунами. В случае, если ситуация вызывает беспокойство, психотерапевту следует обратиться за консультацией.

  5. Психотерапевт повинен потурбуватися про те, щоб умови зберігання записів роботи з пацієнтами виключали ймовірність порушення принципу конфіденційності. щоб виключити можливість ідентифікації пацієнта При цьому супервізори, консультанти та студенти, які беруть участь в обговоренні матеріалу випадку, також повинні дотримуватися правил конфіденційності.

  6. Пільгова оплата психотерапевтичних сеансів аж ніяк не дає права на зниження професійних та етичних вимог до психотерапевтичної роботи.

  7. Психотерапевт не повинен використовувати свій професійний статус або керівний пост в організації для будь-яких зловживань або експлуатації пацієнтів, членів їхніх сімей та студентів.

  8. Відносини психотерапевта та пацієнта не можуть поєднуватися з стосунками викладач-студент та супервізор-супервізований. У ході психотерапії слід уникати будь-яких інших відносин з пацієнтами, а професійний контакт поза терапевтичною ситуацією має бути зведений до мінімуму.

7

Наукові зобов'язання

  1. Психотерапевту слід дотримуватися запобіжних заходів у використанні клінічного матеріалу, дотримуючись права пацієнта на таємницю його особистого життя. У випадках, коли пацієнтом є дитина, право на конфіденційність поширюється також на батьків (опікунів). Особливо обережно слід ставитися до використання матеріалу пацієнтів, які проходять психотерапію зараз.

  2. Неетично використовувати фальсифіковані матеріали у публічних презентаціях чи публікаціях. Психотерапевту слід бути обережним при зміні клінічного матеріалу, щоб не ввести в оману колег і не фальшувати факти клінічної дійсності та свої висновки. Разом з тим клінічні дані повинні бути змінені настільки, щоб ідентифікація пацієнта була неможлива.

8

Охорона професійної спільноти та суспільства загалом від некомпетентності

  1. Психотерапевту слід бути критичним щодо своєї практики та звертатися за консультацією до супервізору або інших колег у випадках, коли у терапевтичному процесі виникають серйозні труднощі.

  2. Якщо пацієнт, батьки (опікуни) пацієнта чи колеги психотерапевта вважають, що останньому потрібна консультація, це думка має бути з повагою прийнято до розгляду.

  3. Етично консультувати пацієнта іншого психотерапевта або суміжного фахівця, якщо пацієнт потребує такої консультації. Психотерапевт повинен утримуватися від необґрунтованих коментарів, які можуть зашкодити репутації колеги. Разом з тим, психотерапевт повинен визнавати право пацієнта дізнатися про думку іншого спеціаліста та отримати відповідну його стану допомогу. Психотерапевт може коректно висловити свою думку щодо характеру додаткової або альтернативної допомоги і того, якою мірою надання допомоги відповідає потребам та стану пацієнта.

  4. Якщо психотерапевт має підстави вважати, що інший психотерапевт, який є членом УАПП, порушує професійну етику, він може спробувати прояснити ситуацію за допомогою особистого обговорення з цим психотерапевтом та/або вдатися до консультацій з іншими колегами. Якщо це не призводить до вирішення проблеми або якщо має місце явне порушення професійної етики, психотерапевт повинен повідомити факт порушення в Етичний комітет УАПП.

  5. Психоаналітичному психотерапевту слід інвестувати свій час і здібності (при необхідності та наявності можливості - за відсутності грошової винагороди) у клінічну, консультативну та освітню діяльність, що має на меті зростання професіоналізму у сфері психічного здоров'я та покращення якості життя людей.

9

Соціальна відповідальність

  1. Психотерапевта слід дотримуватися права пацієнта на конфіденційність у всіх сенсах: правовому, цивільному, адміністративному. Він повинен подбати про те, щоб записи про роботу з пацієнтами не могли потрапити до рук сторонніх осіб, а також дотримуватися всіх етичних правил збереження таємниці приватного життя пацієнта.

  2. Психотерапевту слід дотримуватися законів та соціальної політики, які діють на користь пацієнтів та сприяють психічному здоров'ю у суспільстві.

  3. У випадках, коли психотерапевт розуміє, що пацієнт може завдати серйозної фізичної шкоди собі, психотерапевту або третій особі, він повинен вжити необхідних заходів щодо запобігання цьому. У разі потреби, можна порушити конфіденційність пацієнта, але тільки до того ступеня, якою це необхідно для запобігання шкоді.

  4. Якщо пацієнтом є дитина і психотерапевт дізнається про факт заподіяння серйозної шкоди пацієнту (зловживання, насильство) або стикається з потенційною можливістю таких дій, психотерапевт повинен вжити необхідних заходів. Обсяг таких заходів має бути визначений у кожному випадку індивідуально, виходячи із виваженої оцінки співвідношення можливої ​​користі та шкоди для пацієнта. У цих обставинах порушення конфіденційності має бути зведене до мінімуму, необхідного для запобігання небезпеці для дитини. У разі розкриття факту фізичного чи сексуального насильства психотерапевт повинен проінформувати про це батьків (опікунів) пацієнта.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ ТА СТАНДАРТІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ

Етичний комітет УАПП є органом, покликаним забезпечувати захист інтересів пацієнта та психотерапевта, а також об'єктивний розгляд скарг на неетичну поведінку членів УАПП.

Структура та призначення

Комітет з етики складається із п'яти осіб, які мають бути дійсними членами УАПП. Прийняття рішення про членство в Етичному комітеті та вибір його голови здійснюються загальними зборами або, за потребою, Правлінням УАПП. Кожен член Комітету обирається на два роки. У разі тимчасового звільнення від функцій члена Етичного (через хворобу або відсутність) його може тимчасово замінити інша людина. У міру того, як необхідність заміни члена Етичного комітету з етики відпадає, він відновлює свою діяльність.

Обов'язки Етичного комітету:

  1. Етичний комітет покликаний відповідати за організацію вивчення членами УАПП та студентами «Принципів та стандартів професійної етики» та обговорення докладання етичних стандартів до конкретних ситуацій.

  2. Займатися подальшою розробкою стандартів професійної етики та рекомендувати ухвалення нових доповнень чи змін до Етичного кодексу УАПП.

  3. Відповідно до наведених нижче процедур розглядати та приймати рішення щодо скарг на неетичну поведінку членів УАПП.

В результаті розгляду скарги Етичний комітет:  

  • виробляє рекомендації щодо врегулювання конфлікту та подолання етичної проблеми;

  • приймає рішення щодо можливості членства даного психотерапевта в УАПП.

ПРОЦЕДУРА РОЗГЛЯДУ СКАРГ ДО ЕТИЧНОГО КОМІТЕТУ

Подача та початкова реакція на скаргу

Повідомлення відповідачу

Визначення того, чи заслуговує скарга спеціального розслідування Етичного комітету

Рішення Етичного комітету

Подальші дії Етичного комітету та затвердження рішення

Скарги на порушення професійної етики членами УАПП повинні надсилатися безпосередньо до Етичного комітету. Комітет має надати будь-якій заінтересованій особі Етичний кодекс УАПП. Той, хто подав скаргу, також повинен бути поінформований про те, що будь-яка скарга подається в письмовій формі, підписується ним і передбачає ідентифікацію психотерапевта (далі відповідач), щодо якого подано скаргу. У скарзі мають бути чітко описані факти та обставини неетичної поведінки, і, якщо це можливо, зазначені принципи, які були порушені. Подання скарги передбачає згоду особи, яка подала її на використання інформації та інших матеріалів, поданих для розгляду.

При отриманні скарги або звернення Етичний комітет повинен повідомити психотерапевта про скаргу на неетичну поведінку на його адресу. Комітет надає психотерапевту копію скарги та інші матеріали, надані особою, яка подала скаргу, а також опис процедури розгляду скарг на неетичну поведінку.

Етичний комітет повинен визначити, чи заслуговує скарга спеціального розгляду. Якщо скарга відхилена, то скаржиться та відповідач повинні бути повідомлені про це. Якщо скарга вимагає подальшого розгляду згідно з формальною процедурою, відповідачу також слід повідомити про це, і йому має бути надано право бути вислуханим.


Відповідачу також надаються такі права:


1. можливість мати повну поінформованість щодо змісту скарги;
2. право розгляду випадку, право на перевірку та порівняння фактів;
3. повідомлення не менше ніж за 10 днів про дату, місце та час розгляду випадку;
4. право робити записи під час розгляду випадку;
5. право на отримання остаточного рішення Етичного комітету та Правління УАПП та/або рекомендацій Етичного комітету письмово, що включають обґрунтовані причини рішення.

Після повного та неупередженого розгляду скарги та всіх наявних даних, поданих на слуханні, Етичний комітет УАПП має дійти остаточного рішення. Такими рішеннями можуть бути:

 

(а) Вжиття неформальних (корекційних) заходів для вирішення проблеми.

(б) Тимчасовий виняток з УАПП терміном від року до трьох років.
(в) Повний виняток з УАПП.

Голова або представник Етичного комітету представляє резюме розглянутого випадку, що включає підстави прийнятого рішення, на Правлінні УАПП.

 

Правління УАПП може ухвалити рішення Етичного комітету як рішення УАПП, або прийняти власне рішення з приводу даного випадку. Якщо Правління УАПП більшістю голосів затверджує рішення Етичного комітету, воно стає остаточним.


Після розгляду випадку на Правліні голова або член Правління УАПП повідомлює відповідача і скаржиться щодо прийнятого рішення; відповідачу надається копія резюме.

 

Правління УАПП може вирішити повернути матеріали назад до Етичного комітету з етики для подальшого розгляду, позначивши важливі питання для додаткового обговорення. У цьому випадку обидві зацікавлені сторони повідомляються про рішення Правління УАПП.

КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ ТА ВІДКРИТІСТЬ

Вся інформація та записи щодо звинувачення у неетичній поведінці, результати розгляду та досягнуті рішення повинні зберігатися в умовах конфіденційності. Розкриття інформації можливе у таких випадках:

1

Інформація може бути відкрита Правлінню УАПП і консультантам, що залучаються в ході розгляду скарги, для винесення власної думки.

2

Якщо рішенням Правління УАПП є тимчасове чи повне виключення відповідача з УАПП - воно буде подано з включенням імені відповідача на загальних зборах УАПП та у протоколі зборів, що поширюється серед усіх членів УАПП. У разі зняття звинувачення рішення, на вимогу відповідача, також може бути представлене на загальних зборах УАПП та в протоколі зборів.

3

Етичний комітет, за необхідності, може розкрити дані скарги на неетичну поведінку державних органів права.

4

Голова Етичного комітету або Голова правління УАПП може повідомити факт неетичної поведінки конкретним особам та організаціям, якщо такі кроки необхідні для охорони громадськості від некомпетентності та зловживань.

5

Правління асоціації виконує функції етичного комітету на період, необхідний формування етичного комітету, як окремої структури. У разі прецеденту стосовно членів правління (виконує функції етичного комітету) заява передається на розгляд до етичного комітету ЄФПП.

bottom of page